А я піснями біль тамую.
Увечері, бувало, сидимо,—
задумаюсь, затихну, засумую.
Пряду печаль… Співається само:
«Повій, вітре буйнесенький, звідкіль тебе прошу.
Розвій, вітре, мою тугу, що на серці ношу!»
А вечір довгий, хуртовина струже.
Дівчата гомонять про те, про се.
В розмові я, сказати б, то не дуже.
А в пісні можу виспівати все.
уривок з історичного роману “Маруся Чурай”
Ліна КОСТЕНКО
художник Іван Дряпаченко
——————————————————-
Продавець: https://www.facebook.com/groups/1732117090252746/permalink/2981836348614141
