Вже підморозило, уже летить сніжок.
Осіння квітка змерзла і не сяє.
Напохваті овечий кожушок,
Який щоку легесенько кусає.
В передпокої шапка, чобітки,
На ґанку тінь осіннього листочка.
Для мишок скрізь розставлені пастки,
А в річці ні амура, ні линочка.
Вже мерзне хвіст в кудлатого Бровка.
Вже мерзнуть вуха в котика рябого.
Лиш качечка винирює з ставка
Й летить, летить до ясенка старого.
Лиш курочка шукає ще зерно,
Вже не гребеться, ходить як приблуда.
Вже волики не хочуть у ярмо,
Бо в полі холод і суцільна груда.
Вже сиво-сиво. Сивий двір, яри.
Повзуть тумани, як присталі коні.
Гойдаються промозглі явори
І падає сніжинка на долоні.
А потім друга, третя. Ось і все.
Зима ступає й стукає у двері.
У торбі два льодяники несе
І п”ять горішків, й хліба для вечері.
Бо не скупа. Тримає коляду,
Святу водицю, пампухи для свята.
Усе б було із нами до ладу,
Якби ж не ця, не ця війна проклята…
Г.Потопляк.
——————————————————-
Продавець: https://www.facebook.com/groups/2548193468844527/permalink/3469990619998136
